Текст Lukasz Mackiewicz
Фото Lukasz Mackiewicz та В’ячеслава Онищенка
Різкий звук двигуна мотоцикла прорізає тишу вулиці Одеси. Голови перехожих повертаються: хто реагує з цікавістю, а хто і зі здивуванням. Проте нічого начебто незвичайного не відбувається, просто поруч проїжджає чорний круїзер Yamaha, але все ж яке це справляє враження! За кермом Ілля Пилипенко – ветеран російсько-української війни та, що найбільш помітно, чоловік із протезом ноги.
В сучасній Україні подібні зустрічі стали звичайними, а не рідкісним явищем. З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му році країну наповнюють історії про виживання, повернення та адаптацію її воїнів. Однак саме ця одеська історія таки запам’ятовується. Річ не лише в тому, що він їде, а у тому, як само: стійко, прямо, з контролем, без спеціального допоміжного спорядження та помітних модифікацій свого «коня».
Ілля родом з Вінниці, міста в центральній Україні. У 2023-му під час бою вибух пробив броню танка, і хлопець отримав поранення. «Товариші забрали мене і досить швидко евакуювали. Нога була зламана та бовталася», — згадує воїн. «Вам необхідно її врятувати», — сказав він лікарям, все ще перебуваючи в шоці, — адже поранений вже думав про майбутнє життя.
Медики дійсно спробували врятувати кінцівку, але пошкодження виявилося надто серйозним. Попри цю втрату прагнення Іллі рухатися, жити повноцінним життям залишилося незмінним, як і мрія про мотоцикл. «Я не міг довго стояти на протезі, було запалення… Знадобилося близько пів року, щоб пройти шлях адаптації. А в мене такий характер, що не можу чекати. Мені це потрібно негайно, шукатиму варіанти, буду рвати, але просто сидіти — це не для мене. І я не люблю невідоме».
Сьогодні Ілля пересувається на Yamaha Bolt — круїзері, який обрав свідомо. Спочатку мріяв про Enduro для пересічених трас та гірських перевалів, але круїзер більше відповідав його власному стилю. «Головне не в потужності. Головне у відчуттях», — каже чоловік. Мотоцикл не має жодних ознак переобладнання під потреби володаря. Аби керувати ним, Ілля тренувався самостійно — спочатку в машині, потім на двох колесах, навчившись гальмувати за допомогою протеза.
Отримати права на водіння мотоцикла було нелегко. На комісії екзаменатор навіть не помітив нічого незвичайного — Ілля був у штанах. Коли ж виявили його протез, тон змінився. «Ви не можете так їздити», — сказав лікар. Ілля не здригнувся. «Тоді заберіть мої права на вантажівку категорії C. Але дайте категорію A. Я можу їздити!». Так і зробили.
Він рідко байдикує. Коли не їздить тихими нічними вулицями Одеси зі своєю дівчиною Анною, то працює з «Вільними Воїнами», місцевою громадською організацією ветеранів, яка підтримує їх відновлення та реінтеграцію через адаптивний спорт. Разом з іншими пораненими проходить тренування з баскетболу на інвалідних візках, адаптивного тенісу, стрільби з лука та навіть джиу-джитсу. У 2025 році з гордістю представляв Україну на «Іграх Нескорених» у Канаді – міжнародному спортивному заході для поранених військовослужбовців, заснованому принцом Гаррі.
Тепер його мрія – їздити у довгі тури Карпатами, Трансільванією, гірськими дорогами та долинами, де все сповільнюється. Чоловік сподівався вперше зробити це цього літа, але робота продовжує накопичуватися. Тож поки що Ілля здійснює коротші поїздки — вихідними днями вздовж доріг, обсаджених соняшниками, за межами Одеси або на узбережжя, де повітря пахне морською сіллю та травою.
Темп руху розмірений: без поспіху, без метушливості. Достатньо швидкий, щоб відчувати себе живим, достатньо повільний, щоб бачити життя. «Я хочу чути двигун, відчувати вітер, відчувати запах літніх полів. Це очищає голову»,- каже він.
У їзді є своя терапія. Для Іллі Пилипенка це спосіб боротьби з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), залишатися зосередженим. На мотоциклі, каже він, все повертається до теперішнього стану. Ритм дороги замінює шум у його голові.
На світлофорах незнайомці іноді під’їжджають і ставлять запитання, бо вони помітили протез. «Як ви їздите?», запитують із недовірою. Він не стримується. Хоче, щоб інші знали: так, це можливо. Він знає мотоциклістів зі складнішими налаштуваннями — ветеранів з ампутацією лівої ноги, що впливає на керування зчепленням і перемикання передач мотоцикла. Але навіть ці складнощі не є вирішальним фактором. «Є способи! Деякі мотоцикли, такі як Harley-Davidson, мають опції. Це виклик, а не обмеження»,- стверджує ветеран з Одеси.
А сама Одеса, попри всю свою метушню та затори, — це місто мотоциклістів у маскуванні. Затори та рідкісні паркувальні місця не лякають Іллю. Він петляє, знаходить можливість проїхати, їздить вільно. Ніяких затримок, ніякого очікування.
Якщо ви бажаєте зробити свій внесок у роботу громадської організації «Вільні Воїни», яка підтримує поранених ветеранів, можете зробити пожертву через: send.monobank.ua/jar/4tTypLMmzu
Більше інформації про громадську організацію можна знайти в Instagram: https://www.instagram.com/vilnivoyiny/
Коментарі