Поет і співак DEBRIAN: «Я той, хто дуже любить творчі експерименти»

Сьогодні на Muse інтерв’ю з молодим, але таким, що відбувся українським автором Романом Бойчуком, більше відомим на сцені як DEBRIAN. Ті, хто стежить за вітчизняною музичною сценою, знають його творчість. Однією з останніх за часом і найбільш значущих своїх робіт він вважає пісню «Взаємно відверті», вона була презентована 22 вересня цього року: це річниця весілля Романа та його дружини Ольги, і вона теж заспівала в цій пісні. Ми хотіли б також рекомендувати вам пісню «Ляльковод», яка нам сподобалася. Більше про творчість поета і артиста – в нашому інтерв’ю.

Відзначимо, що редакція Muse відноситься до шанувальників рок-музики в різних її проявах. Творчість DEBRIAN, здавалося б, трохи в іншій площині (хоча є як мінімум один вдалий рок-експеримент), проте ми хочемо підкреслити, що для нас важлива щирість, чесність з собою і з глядачем / слухачем, а також віддача всіх сил у творчості. І всі ці якості, ми вважаємо, є у Романа.

У тебе дуже незвичайний псевдонім – DEBRIAN. Розкажи, як він з’явився? І взагалі про себе і про початок творчості.

Псевдонім DEBRIAN виник дуже давно. Це ще моє псевдо як початківця-поета, із моїх студентських років. DE — приставка, AN — закінчення, а серединка BRI — той самий Бойчук Роман Іванович: абревіатура! Однак, якщо в поетичному світі мене все ж більше знають по імені (свої вірші, поезії і тексти для пісень я підписую, як автор – Роман Бойчук),  то псевдонімом DEBRIAN я назвався вже як співак. Тобто, це моє сценічне ім’я. Адже, погодьтеся, воно і звучить цікавіше та і запам’ятовується краще. І ще, як мені вже неодноразово казали,  воно мені личить. (сміється)… Та все ж Роман Бойчук і DEBRIAN – це одне і те ж.

Якщо говорити про початок мене, як поета, то цей статус для себе самого я визнав десь мабуть у році 2012, коли мої поетичні вірші почали друкуватися на сторінках всеукраїнського літературно-мистецького журналу «Дніпро». Хоча римувати почав ще з раннього дитинства. На сьогоднішній день я є автором збірок поезій (любовно-еротичної) лірики «Шал у стані ейфорії» та «Мовою тіл», фантастично-еротичного оповідання-експерименту «Гунина дримба» та автором пісенника під назвою «Спини цю мить…», з виходом якого я вже впевнено заявив про себе, як поета-пісняра (на сьогодні являюся автором текстів до понад 100 пісень). Також мої поетичні твори друкувалися в численних періодичних виданнях та колективних збірках.

Як співак DEBRIAN, я утворився із народженням своєї дебютної пісні «Пальцями…» (2018 р.) на музику чудового київського музиканта В‘ячеслава Купрієнка. Саме того ж року наша сім‘я стала учасницею теле-шоу «Хата на тата», на телеканалі СТБ, що також допомогло мені поглянути на себе зі сторони і утвердитися в статусі співака. Адже, в рамках цієї програми на музику київського композитора Романа Вишневського було записано одразу дві нових пісні і навіть відзнято відверто-пікантний кліп. Про участь у проекті та особливо про скандальний кліп на мою пісню «Захер-Мазох» «шуміла» сила-силенна ЗМІ доволі таки тривалий час, а мій романс «Ти – моє все», спеціально написаний для фіналу шоу, коли я зустрічаю дружину, навіть потрапив у ТОП-7 найромантичніших хітів за версією зіркового видання «Телегід».

Як я зрозумів, ти досить серйозно ставишся до своєї творчості, бажаючи співати і читати вірші не тільки для себе і знайомих, але й для широкого кола слухачів. Чого вже вдалося досягти, розкажи докладніше?

Так. І.., вся моя серйозність у ставленні до того, що я творю, полягає у моїй вимогливості до самого себе. Я не філолог, але для мене надзвичайно важливим є уникати вживання русизмів, грамотність у написанні текстів, тощо… Як український співак, у своєму репертуарі маю виключно україномовні пісні, автором текстів до яких є сам. І взагалі, до слова, я переконаний, що українські співаки просто зобов‘язані співати українською або у їхніх творчих доробках повинен переважати україномовний контент.

Як, мабуть, для будь-якого автора, бажання доносити свою творчість якомога більшій аудиторії, — це великий мотиватор, щоб рухатися саме в цьому напрямку. Будучи спочатку просто поетом, я розумів, що моє поетичне слово цікаве лише невеликій кількості однодумців… Для кожного поета за щастя, коли його текст лягає на музику і продовжує своє життя у вигляді пісні, цим самим розширюючи аудиторію поціновувачів-слухачів.  Напевне саме з розуміння цього, а також через неодноразові відгуки про мої вірші, як такі, що містять у собі мелодику і можуть слугувати пісенними текстами, я, в один момент, вирішив: «чому б ні?..», «Чому б не спробувати і не писати пісні?..»

Далі були пошуки-пропозиції музикантів, композиторів, виконавців…

З раннього дитинства я любив співати і плекав у собі мрію, що колись робитиму це на загал, з великої сцени, а не вдома, перед дзеркалом (сміється). І от, сьогодні, ця моя мрія здійснилася. Я автор і виконавець Роман Бойчук – DEBRIAN.

До своїх творчих досягнень можу віднести, як я вже казав – це появу на світ моїх поетичних збірок «Шал у стані ейфорії» (2013 р.) та «Мовою тіл» (2017 р.); пісенника «Спини цю мить…» (2015 р.), куди увійшло близько 50 пісень на музику закарпатського композитора Михайла Герца: це літературно-нотне видання, де і ліричні, і патріотичні, і, навіть, пісні для дітей; фантастично-еротичного оповідання-експерименту «Гунина дримба» (2019 р.). У друкованому вигляді їх уже немає, однак, їх усі можна придбати у вигляді електронних книг на «Українському Авторському Порталі» – book-ua.net. До творчих досягнень також віднесу і саму участь у теле-шоу «Хата на тата», бо ж не кожен, особливо тато, погодиться взяти в такій публічній авантюрі участь. Та це мені допомогло самореалізації себе, як артиста-співака. Мій особистий  репертуар стрімко почав збільшуватися і вже на сьогоднішній день налічує 10 авторських пісень, які вже живуть у студійних записах, ротуються на радіостанціях і збирають перегляди, вподобайки, коментарі на моєму YouTube каналіSoundCloud та в соціальних мережах, зокрема на сторінці Facebook та в Instagram.

Отже, пісні: «Пальцями…», «Сліди», «В обіймах», «Захер-Мазох», «Ти – моє все…», «Хвилюй…», «Зіронька Різдва», «Ляльковод», «Афродіта літа», «Взаємно відверті». Про роботу над кожною з цих пісень можна говорити дуже багато, адже кожна з них має свою якусь історію чи передісторію.

Також не можу не вважати своїм творчим досягненням плідну співпрацю, та насамперед – справжню дружбу з Денисом Тункіним з міста Херсон і його студією звукозапису Denny Jackson Records & Denny T. Produktion, у співпраці з якими народилися: ремікс на пісню «Пальцями…» та такі пісні, як «Хвилюй…», «Ляльковод», «Афродіта літа», «Взаємно відверті» (зараз до запису готуються – пісня «Зілля» на прекрасну музику тернопільської  піаністки Людмили Качало та пісня «Лист», автором музики і аранжувальником якої виступає сам друг-музикант – Денис Тункін). Інформацією про пісню «Лист», до речі, ділюся вперше, тому це в якійсь мірі – ексклюзив (сміється). До слова, зараз їхня студія перебуває на стадії ребрендингу, тому ці дві композиції побачать світ уже під новою її маркою: «Revolution Volume records».

Не можу не пишатися тим, що мій романс «Ти – моє все…», разом із піснями відомих українських зірок-селебреті,  потрапив у ТОП-7 найромантичніших хітів за версією зіркового видання «Телегід», а гарячий супер-хіт «Захер-Мазох» у березні 2019 року добрався до США, де звучав одразу на двох радіостанціях –  в Чікаго та Нью-Йорку + на 10 провідних українських радіостанціях.

Мені здається, твої вірші – швидше романтичного, ліричного характеру. І ось несподіванкою було почути «Ляльковода» з гострим підтекстом, та ще й під досить важку, класну музику. Здається, ця пісня помітно відрізняється від інших твоїх робіт. Можеш розкрити її зміст?

Я той, хто дуже любить усілякі творчі експерименти (сміється). Не стала винятком і пісня «Ляльковод». Мій херсонський друг, Денис Тункін, про я кого вже згадував, якось поцікавився у мене, як я ставлюся до року і чи не хотів би спробувати написати і виконати саме такого жанру композицію. Я відповів щось на кшталт «не мій стиль», «я, (як ви самі підмітили), більше ліричний виконавець»… Та коли Денис надіслав мені свою музику (просто, щоб послухати), в моїй уяві почали з‘являтися образи героя-Ляльковода і слова ніби самі попросилися на папір. Я почав писати текст того ж дня. Однак, написавши перший куплет і приспів, я вирішив перепитати свого друга, що уявляв він, коли створював цю музику. З відповіді я зрозумів, що я близький до тих емоцій, які сам почав передавати у тексті. В Денисовій уяві на той час були головні герої з казки «Красуня і Чудовисько», у мене ж – Ляльковод і Лялька.

Все ж мені хотілося написати щось глибше, соціальне, аніж просто стосунки між героями сюжету пісні. І мабуть саме ці пориви вами гостро відчуваються у підтексті пісні. Мені приємно. Це означає, що мені справді вдалося розширити уяву слухача. Адже у пісні образно зображено людей-ляльководів і людей-ляльок. Усі ми є час від часу і в тій і в іншій ролі. Тому так… Але і без любовної лінії я обійтися не міг. Бо усе так чи інакше обертається довкола цього вічного почуття.

Тим не менш, пісня «Ляльковод» і справді дуже вирізняється з мого репертуару. Адже це справжній рок. І, як відомо, цей особливий жанр в музиці – завжди вважався відмінним і десь навіть вищим від решти. Особисто я пишаюся, що в моєму репертуарі є така композиція. Ба, навіть більше: пісня «Лист», про яку я ексклюзивно згадав у своїй відповіді на Ваше попереднє запитання – теж у роковій стилістиці (підморгнув, посміхнувшись).

Щодо краси музики, не можу не погодитися. Вся музика, яку створює Денис і його творча команда з уже абсолютно нової студії «Revolution Volume records», надзвичайно гарна і особисто мені дуже легко і приємно з ними співпрацювати.

Ти працюєш в творчому союзі з дружиною. Як так вийшло, як це впливає на свободу творчості?

Ну, по-перше – саме творчість нас і зблизила. Коли після нашого з нею знайомства через мережу Інтернет, (у далекому 2007 році) ми вперше зустрілися, то виявили оте спільне захоплення поетичним словом. Ба, більше: пригадую, що навіть ще до першої зустрічі, під час Інтернет-листування, ми обмінювалися особистими віршованими рядками. Пізніше, коли ми вже почали з Олею (так звуть мою дружину), так би мовити, обертатися в поетичних колах і процесах, ми стали обростати друзями та знайомими, такими ж залюбленими у поетичне слово. Дружина також чудова поетеса у її творчому доробку вже дві поетичні збірки – «Помаранчева дівчинка» та «Сліди на камені». Звісно ж, як і у мене, чимало напрацювань, як поетичних, так і прозових, лежать «у шухляді», визрівають, чекають свого часу.

Пригадую, як ми з нею два роки поспіль (2016 р. та 2017 р.) проводили, заснований нами Всеукраїнський фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця», зібравши на одному мистецькому майданчику творчих людей з цілої України. Більшість із них, які раніше спілкувалися заочно, віртуально, то на «Мовою серця» наживо зустрілися вперше. Всі перезнайомилися між собою; багато хто з ким об‘єдналися у якісь нові творчі колаборації, тощо… Наш Фест і досі з приємністю згадують і чекають його відновлення. Та зараз трохи не на часі і головною причиною звісно є – пандемія коронавірусу, з якою бореться весь світ.

Та повернімось до вашого запитання.

Отже, з дружиною у творчому світі під одним дахом, ми ладимо доволі добре. Ба, більше скажу: ми є, як натхненням, так і конструктивними критиками одне для одного. Саме так, здебільшого я є першим читачем кожного її нового вірша і навпаки. Ми дослухаємося до порад одне одного і ніколи не ображаємося на навіть, іноді, різку оцінку. Тим не менш, ми не чинимо ані тиску, ані якогось нав‘язливого впливу у творчі простори одне одного. Ми і різні, і водночас схожі у своїй творчості. Стараємося більше об‘єднатися, аніж іти кожен своїм творчим шляхом, при цьому не гублячи своєї творчої індивідуальності.

Оскільки у нас є двійко діток (син Євген та донечка Іринка), то і без написання віршів і казок для дітей не обійшлося. Плануємо зібрати увесь свій такий матеріал і акумулювати його в спільне друковане видання.

Нещодавно я вмовив дружину долучитися і до мого пісенного світу. Власне наша спільна з нею композиція «Взаємно відверті» і писалася спільно: мною був написаний текст пісні на музику Дениса Тункіна, а вона дописала свої частинки, які і виконала в ній. Ми присвятили цей такий наш музично-поетичний експеримент собі до 13-річниці нашого весілля, а також усім тим, кому можливо потрібна підказка щасливого подружнього життя. А секрет у самій назві пісні – взаємна відвертість, ось і все (сміється).

Ти пишеш вірші для пісень, а хто придумує музику? Як взагалі відбувається сам творчий процес і чому?

Ех, якби ж то я був ще й музикантом, то звісно, ставив би свої тексти на ноти сам. Та, на жаль, кожному своє, як то кажуть. Музику пишуть музиканти (сміється). Хоча іноді, коли я пишу текст, я чую, як приблизно він має звучати у пісні.

Якщо говорити суто про мій репертуар, то наполовину він складається із спочатку написаних віршів, які надихнули різних композиторів те, щоб покласти їх на ноти.. Авторами мелодій таких моїх пісень є: В‘ячеслав Купрієнко – пісня «Пальцями…», Іван Лабач – пісня «Сліди», Назар Герінгер-Петрунів – пісня «В обіймах», Михайло Герц – різдвяна пісня «Зіронька Різдва», Роман Вишневський – пісні «Захер-Мазох» та романс «Ти – моє все..», нової пісні, яку готую зараз («Зілля») – Людмила Качало.

Інша ж половина мого існуючого репертуару складається із навпаки написаних спочатку музичних композицій, на які я вже писав тексти. Це пісня «Хвилюй…» – автор музики Олександр Колесник; автором мелодій таких пісень, як «Ляльковод», «Афродіта літа», «Взаємно відверті» та ще однієї новинки, над якою зараз працюю «Лист» є – Денис Тункін.

В «шухляді» у мене лежать, визрівають і чекають свого часу одразу два чудових романси – «Поезія ночі» та «Дихати». Музику на мої вірші до них написала маестро із Закарпаття – Любов Лукіна.

Також завдяки закарпатському композитору Михайлу Герцу низка моїх поезій стала чудовими піснями і прикрасила репертуар українсько-угорського співака Олександра Дулішковича. Ще кілька належать музичній руці та є у виконанні Володимира Сірого (Тернопільщина). Знаю, що точно три моїх тексти («Солодкий мотив», «На деревах не листя, а янголів крила…» та «Відпусти» – омузичені і співаються чарівною піаністкою та вокалісткою із Закарпаття – Марисею Лаврою. Два чи три, вже зараз не пригадаю точно – покладені на музику і співаються в місті Одеса – Леонідом Волохом. Це ті, що зміг пригадати. Загалом їх значно більше…

Мій «Івано-Франківський вальс» теж на музику Михайла Герца, до речі, виконується, як у нас в Івано-Франківську – чудовим вокальним гуртом «Дольче», вокальними ансамблями різних шкіл, тощо, так і на Закарпатті – надзвичайно талановитою співачкою Марією Іваницею.

Доволі плідною і яскравою стала співпраця із тернопільською піаністкою та співачкою Dediu. Зараз у її репертуарі на мої слова такі пісні, як: «Дихаю», «Сили», «Будь мені» та «Зірка Янголя». Допоміг їй із текстом до пісні «Королівна», яка теж вийшла дуже класною.

Багато хто звертається до мене за текстами для пісень. Бувають різні замовлення: здебільшого просять просто написати гарний вірш на задану тему чи сюжет, який потім стає піснею, а буває, що надсилають музичні «демки», прослуховуючи які, я проймаюся характером та емоціями, переданими в музиці і натхненно пишу…

Для мене, як поета-пісняра і співака – є надзвичайно цінним перебувати у таких творчих колабораціях. Адже, у цьому ми, творчі люди, не просто творимо, але й розвиваємося.

На кого ти рівняєшся, хто для тебе є взірцем творчої і професійної самореалізації? Боб Ділан?))

О-о-о-о, шанований Роберт Аллен, він же Боб Ділан. Американський геній в музичній індустрії… На нього більше рівняються композитори. Я ж, чесно кажучи, слухаю різну, як вітчизняну, так і іноземну музику. Когось окремо виділити не можу і це мабуть було б нечесно по відношенні до тих, кого не назву. Можу хіба, що зізнатися, що виростав і співав перед дзеркалом під «раннього» Олександра Пономарьова (посміхається).

Зараз же я більше зосереджений на власному репертуарі: на його шліфуванні; на роботі над новими піснями. Це якщо говорити про мою пісенну творчість.

Що ж стосується мене, як поета-пісняра, то мій погляд завжди більше приваблюють римовані поезії. Теж, будь-кого: не важливо чи це молодий автор чи класик. Адже саме римовані тексти в основному стають піснями. Перевірено на власному досвіді (сміється).

Взагалі, вважаю, що кожна творча людина завжди повинна шукати себе у своїй творчості. Щоб бути унікальним, особливим, оригінальним, тобто відмінним від інших. Це може бути довготривалий пошук. Комусь це вдається зробити швидше. Особисто я ще у процесі пошуку…

YouTube

SoundCloud

Instagram 

Facebook

Раніше на Muse – «Гильгулим»: музыка Евгения Кузьмина, ученого – специалиста по эзотерике.

 

Комментарии

вверх