Літо 2022 року запам’ятається одеситам не лише війною, як і всім українцям, а й тим, що це єдиний рік, коли туристичний та купальний сезон так офіційно не розпочався. Сподіватимемося, що це перший і останній раз в історії нашого міста. А поки що пропонуємо вам серію фото узбережжя з пляжами, які так привабливі, коли вони безлюдні. А ще у цьому великому матеріалі є епізод про морську гідростанцію Одеського екоуніверситету.
Ці знімки зробив добре відомий читачам Muse фотограф Давид (dava-jan). А ось що це за роботи – про них нижче він розповість сам, від першої особи. Ідея була в тому, щоб зняти ці місця після сезону, коли вони порожні. Зараз дивно про це думати, але ще нещодавно пустельні пляжі були рідкістю. «Я почав минулої осені, щоб показати безлюдні пляжі і що навколо них відбувається, дочекався зими, почалася війна і новий пляжний сезон не настав», – каже автор.
І – так, всі ці фотографії зроблені на плівку, що характерно для творчості Давида. Далі він сам розповідає про цей свій проект – найтриваліший і один із найнезвичайніших.
Як класно прогулятися восени та взимку на пляжах та Трасі здоров’я. Немає дебільної музики із закладів, яка перекриває шум моря, мало людей, тиша та спокій. Регулярні прогулянки на схилах над і під Трасою здоров’я здивували мене бурхливим життям поза сезоном. Там і самітники в наметах, і навіть цілі сім’ї чи групи людей у саморобному житлі із собаками. У зеленій зоні багато дуже різних речей – від викинутого одягу, до шматків собачих скелетів і шприців від наркоманів, що часто зустрічаються. Словом, життя і смерть кипить на трасі та поза сезоном!
Крім того, на трасі є пара місць, які цікавили мене особливо – це метеостанція і, як я з’ясував у процесі дослідження, якісь військові частини, куди мене, звичайно ж, не пустили. І ще одне місце, що цікавило мене, стало для мене доступним, але з проханням не знімати і не писати про нього, щоб уникнути паломництва можливих цікавих громадян, але в якому я отримав цікаву інформацію, що здивувала мене, – про це трохи нижче, а поки що – по порядку.
На метеостанції мені були раді, завели, познайомили з її начальником, співробітницями та, звичайно, сторожовим собакою. Начальник станції Борис Едуардович розповів про саму станцію, показав навчальні класи, які відвідують студенти Гідромету. Співробітниці станції провели екскурсію на майданчик спостережень, показали показники цих спостережень та відкрили для мене архівний відділ, який ведеться з 1958 року. Одна зі співробітниць, бачачи мій інтерес до даної станції та їхньої роботи, сказала, що у їхніх студентів далеко не такий інтерес до всього, як у мене.
Вони ж мені й сказали, що за їхнім майданчиком спостережень живе купа народу. Іду туди, бачу намет і недалеко від нього – поселення серйозніше, де мені з камерою були не раді: на запитання, чи не вкусить мене їхній собака, відповіли, що ні, якщо я не зніматиму. Там життя йде повним ходом – люди, собаки, коти, багаття, сушіння одягу тощо. Вони ж набирають воду в самій метеостанції, інші деталі існування я не впізнав.
Далі, біля Чкаловського пляжу, познайомився з цікавим персонажем, який оселився там – у 4 наметах! Кожен намет, як кімната – в одній книжці, в іншій – ковдри і подушки, і так далі. За його словами, він має свою квартиру, але в ній нудно жити, ще він чемпіон Європи з mix fight, та проводить тренування на сусідньому спортивному майданчику. Крім того, він стежить за чистотою і порядком на пляжі, і були випадки, коли йому доводилося наздоганяти громадян, що насмітили після себе.
З муніципальних обновок – я побачив і приємно здивувався облаштованому пляжу. Незважаючи на осінь, відпочиваючих там було достатньо. І незважаючи на пору року, у морі видніються контейнеровози та інші судна, які ніяк взагалі не прив’язані до погоди. Тобто, капіталізм працює у будь-який сезон, а за спиною – зовсім інший капіталізм у вигляді новобудов, що псують вигляд і затуляють сонце. На Трасі здоров’я, ближче до Аркадії, біля майже добудованого будинку прямо на березі вже є шлагбаум та підземний паркінг, і я впевнений, що це початок кінця. Я даю Трасі здоров’я років 10 максимум – і вона перетвориться на проїжджу частину.
Виглядає парадоксально – люди у наметах та саморобних житлах, за територією метеостанції, яка до ладу не підтримується державою, на тлі бетонних висоток…
І ось, поспілкувавшись у ще одному науковому закладі на трасі, я дізнався, що у нас на одному з пляжів росте Катран приморський, який занесений до Червоної книги України, і що через нього неможливі забудови на його місці проживання! Дивно, що його просто не вирвали для можливості майбутньої забудови у такому класному місці. Але, гадаю, це теж питання часу.
Також на трасі є давно занедбана оглядова вежа з сусідньою будівлею, в якій живуть двірники. Ніхто з них не погодився пропустити мене за 100 грн. на цю вежу, боячись начальства, тож показую кадр із неї, знятий мною у 2006-му (тоді я туди забрався самостійно).
Окремий кайф – це зима та сніг на Трасі здоров’я. Цього року я вперше побачив у нас лижника. Заспокійливі прогулянки по зникаючій трасі — це прекрасне проведення часу, – знаючи, що пляжний сезон не за горами, а підготовка до нього йде щороку, у вигляді будівництв-перебудов та іншої шумної діяльності. Одного разу, прогулюючись нею з моїм німецьким другом, який жив тоді в Одесі, я почув від нього смішну, але точну фразу — «В Одесі завжди ремонт і ніколи не кінець!»
Взагалі я хотів показати, як виглядає траса та пляжі восени-взимку, але трохи затягнувши з випуском, вирішив знімати цілий рік, тобто, до осені 2022-го. Хоча думав, що нічого нового не станеться, що тут у принципі рік у рік приблизно одне й те саме. Але… тут нагрянула війна і Траса здоров’я перетворилася на місце паломництва волонтерів, яхт-клуб – на їхню Мекку.
Не думав я, що до цієї серії увійдуть фотографії, які показують людей, які готуються до війни. Почав з кінця пляжного сезону 2021 року та закінчив його відсутністю влітку 2022-го. Люди, що перелазять огороджувальні стрічки, виглядаючи поліцейських, що поливають себе водою, набраною з моря у відра, – це, звичайно, повний абсурд, а не пляжний сезон. Але як є. Зараз, через рік після початку моєї зйомки, пляжі знову майже порожні, хоча, незважаючи на заборону купання, парочка пляжів влітку були набиті нормально, – але це до приходу поліції, і так кожні 15 хв. Тобто, пляж пустів, і через 15 хв знову наповнювався людьми, і це теж дуже смішно та сумно. Коли все закінчиться, мені невідомо, але серію фотографій на цьому я закінчую. Приємного перегляду.
Ще з серії Малолюдні пляжі:
Життя та смерть біля моря:
Гра світла у воді:
Раніше на Muse – «Невидимая Армения». Фотоистория о путешествии по местам, где когда-то жили предки
Коментарі